¶ А дня першого в тижні прийшли вони рано вранці до гробу, несучи наготовані пахощі, 

 та й застали, що камінь від гробу відвалений був. 

 А ввійшовши, вони не знайшли тіла Господа Ісуса. 

 І сталось, як безрадні були вони в цім, ось два мужі в одежах блискучих з'явились при них. 

 А коли налякались вони й посхиляли обличчя додолу, ті сказали до них: Чого ви шукаєте Живого між мертвими? 

 Нема Його тут, бо воскрес! Пригадайте собі, як Він вам говорив, коли ще перебував в Галілеї. 

 Він казав: Сину Людському треба бути виданому до рук грішних людей, і розп'ятому бути, і воскреснути третього дня. 

 І згадали вони ті слова Його! 

 А вернувшись від гробу, про все те сповістили Одинадцятьох та всіх інших. 

 То були: Марія Магдалина, і Іванна, і Марія, мати Яковова, і інші з ними, і вони розповіли апостолам це. 

 Та слова їхні здалися їм вигадкою, і не повірено їм. 

 Петро ж устав та до гробу побіг, і, нахилившися, бачить лежать самі тільки покривала... І вернувсь він до себе, і дивувався, що сталось... 

 ¶ І ото, двоє з них того ж дня йшли в село, на ім'я Еммаус, що від Єрусалиму лежало на стадій із шістдесят. 

 І розмовляли вони між собою про все те, що сталося. 

 І ото, як вони розмовляли, і розпитували один одного, підійшов Сам Ісус, і пішов разом із ними. 

 Очі ж їхні були стримані, щоб Його не пізнали. 

 І спитався Він їх: Що за речі такі, що про них між собою в дорозі міркуєте, і чого ви сумні? 

 І озвався один, йому ймення Клеопа, та й промовив до Нього: Ти хіба тут у Єрусалимі єдиний захожий, що не знає, що сталося в нім цими днями? 

 І спитався Він їх: Що таке? А вони розповіли Йому: Про Ісуса Назарянина, що Пророк був, могутній у ділі й у слові перед Богом і всім народом. 

 Як первосвященики й наша старшина Його віддали на суд смертний, і Його розп'яли... 

 А ми сподівались були, що Це Той, що має Ізраїля визволити. І до того, оце третій день вже сьогодні, як усе оте сталося... 

 А дехто з наших жінок, що рано були коло гробу, нас здивували: 

 вони тіла Його не знайшли, та й вернулися й оповідали, що бачили й з'явлення Анголів, які кажуть, що живий Він... 

 І пішли дехто з наших до гробу, і знайшли так, як казали й жінки; та Його не побачили... 

 Тоді Він сказав їм: О, безумні й запеклого серця, щоб повірити всьому, про що сповіщали Пророки! 

 Чи ж Христові не це перетерпіти треба було, і ввійти в Свою славу? 

 І Він почав від Мойсея, і від Пророків усіх, і виясняв їм зо всього Писання, що про Нього було. 

 І наблизились вони до села, куди йшли. А Він удавав, ніби хоче йти далі. 

 А вони не пускали Його й намовляли: Зостанься з нами, бо вже вечоріє, і кінчається день. І Він увійшов, щоб із ними побути. 

 І ото, коли сів Він із ними до столу, то взяв хліб, поблагословив, і, ламаючи, їм подавав... 

 Тоді очі відкрилися їм, і пізнали Його. Але Він став для них невидимий... 

 І говорили вони один одному: Чи не палало нам серце обом, коли промовляв Він до нас по дорозі, і коли виясняв нам Писання?... 

 І зараз устали вони, і повернулись до Єрусалиму, і знайшли там у зборі Одинадцятьох, і тих, що з ними були, 

 які розповідали, що Господь дійсно воскрес, і з'явився був Симонові. 

 А вони розповіли, що сталось було на дорозі, і як пізнали Його в ламанні хліба. 

 ¶ І, як вони говорили оце, Сам Ісус став між ними, і промовив до них: Мир вам! 

 А вони налякалися та перестрашились, і думали, що бачать духа. 

 Він же промовив до них: Чого ви стривожились? І пощо ті думки до сердець ваших входять? 

 Погляньте на руки Мої та на ноги Мої, це ж Я Сам! Доторкніться до Мене й дізнайтесь, бо не має дух тіла й костей, а Я, бачите, маю. 

 І, промовивши це, показав Він їм руки та ноги. 

 І, як ще не йняли вони віри з радощів та дивувались, Він сказав їм: Чи не маєте тут чогось їсти? 

 Вони ж подали Йому кусника риби печеної та стільника медового. 

 І, взявши, Він їв перед ними. 

 І промовив до них: Це слова, що казав Я до вас, коли був іще з вами: Потрібно, щоб виконалось усе, що про Мене в Законі Мойсеєвім, та в Пророків, і в Псалмах написане. 

 Тоді розум розкрив їм, щоб вони розуміли Писання. 

 І сказав Він до них: Так написано є, і так потрібно було постраждати Христові, і воскреснути з мертвих дня третього, 

 і щоб у Ймення Його проповідувалось покаяння, і прощення гріхів між народів усіх, від Єрусалиму почавши. 

 А ви свідки того. 

 І ось Я посилаю на вас обітницю Мого Отця; а ви позостаньтеся в місті, аж поки зодягнетесь силою з висоти. 

 ¶ І Він вивів за місто їх аж до Віфанії; і, знявши руки Свої, поблагословив їх. 

 І сталось, як Він благословляв їх, то зачав відступати від них, і на небо возноситись. 

 А вони поклонились Йому, і повернулись до Єрусалиму з великою радістю. 

 І постійно вони перебували в храмі, переславляючи й хвалячи Бога. Амінь.