¶ Кажу правду в Христі, не обманюю, як свідчить мені моє сумління через Духа Святого, 

 що маю велику скорботу й невпинну муку для серця свого! 

 Бо я бажав би сам бути відлучений від Христа замість братів моїх, рідних мені тілом; 

 вони ізраїльтяни, що їм належить синівство, і слава, і заповіти, і законодавство, і Богослужба, і обітниці, 

 що їхні й отці, і від них же тілом Христос, що Він над усіма Бог, благословенний, навіки, амінь. 

 ¶ Не так, щоб Слово Боже не збулося. Бо не всі ті ізраїльтяни, хто від Ізраїля, 

 і не всі діти Авраамові, хто від насіння його, але: в Ісаку буде насіння тобі. 

 Цебто, не тілесні діти то діти Божі, але діти обітниці признаються за насіння. 

 А слово обітниці таке: На той час прийду, і буде син у Сари. 

 І не тільки це, але й Ревекка зачала дітей від одного ложа отця нашого Ісака, 

 бо коли вони ще не народились, і нічого доброго чи злого не вчинили, щоб позосталась постанова Божа у вибранні 

 не від учинків, але від Того, Хто кличе, сказано їй: Більший служитиме меншому, 

 як і написано: Полюбив Я Якова, а Ісава зненавидів. 

 ¶ Що ж скажемо? Може в Бога неправда? Зовсім ні! 

 Бо Він каже Мойсеєві: Помилую, кого хочу помилувати, і змилосерджуся, над ким хочу змилосердитись. 

 Отож, не залежить це ні від того, хто хоче, ні від того, хто біжить, але від Бога, що милує. 

 Бо Писання говорить фараонові: Власне на те Я поставив тебе, щоб на тобі показати Свою силу, і щоб звістилось по цілій землі Моє Ймення. 

 Отож, кого хоче Він милує, і кого хоче ожорсточує. 

 А ти скажеш мені: Чого ж іще Він докоряє, бо хто може противитись волі Його? 

 Отже, хто ти, чоловіче, що ти сперечаєшся з Богом? Чи скаже твориво творцеві: Пощо ти зробив мене так? 

 Чи ганчар не має влади над глиною, щоб із того самого місива зробити одну посудину на честь, а одну на нечесть? 

 Тож Бог, бажаючи показати гнів і виявити могутність Свою, щадив із великим терпінням посудини гніву, що готові були на погибіль, 

 і щоб виявити багатство слави Своєї на посудинах милосердя, що їх приготував на славу, 

 на нас, що їх і покликав не тільки від юдеїв, але й від поган. 

 ¶ Як і в Осії Він говорить: Назву Своїм народом не людей Моїх, і не улюблену улюбленою, 

 і на місці, де сказано їм: Ви не Мій народ, там названі будуть синами Бога Живого! 

 А Ісая взиває про Ізраїля: Коли б число синів Ізраїлевих було, як морський пісок, то тільки останок спасеться, 

 бо вирок закінчений та скорочений учинить Господь на землі! 

 І як Ісая віщував: Коли б Господь Саваот не лишив нам насіння, то ми стали б, як Содом, і подібні були б до Гоморри! 

 ¶ Що ж скажемо? Що погани, які не шукали праведности, досягли праведности, тієї праведности, що від віри, 

 а Ізраїль, що шукав Закона праведности, не досяг Закону праведности. 

 Чому? Бо шукали не з віри, але якби з учинків Закону; вони бо спіткнулись об камінь спотикання, 

 як написано: Ось Я кладу на Сіоні камінь спотикання та скелю спокуси, і кожен, хто вірує в Нього, не посоромиться!