¶ А я, як прийшов до вас, браття, не прийшов вам звіщати про Боже свідоцтво з добірною мовою або мудрістю, 

 бо я надумавсь нічого між вами не знати, крім Ісуса Христа, і Того розп'ятого... 

 І я в вас був у немочі, і в страху, і в великім тремтінні. 

 І слово моє й моя проповідь не в словах переконливих людської мудрости, але в доказі духа та сили, 

 щоб була віра ваша не в мудрості людській, але в силі Божій! 

 ¶ А ми говоримо про мудрість між досконалими, але мудрість не віку цього, ані володарів цього віку, що гинуть, 

 але ми говоримо Божу мудрість у таємниці, приховану, яку Бог перед віками призначив нам на славу, 

 яку ніхто з володарів цього віку не пізнав; коли б бо пізнали були, то не розп'яли б вони Господа слави! 

 Але, як написано: Чого око не бачило й вухо не чуло, і що на серце людині не впало, те Бог приготував був тим, хто любить Його! 

 А нам Бог відкрив це Своїм Духом, усе бо досліджує Дух, навіть Божі глибини. 

 Хто бо з людей знає речі людські, окрім людського духа, що в нім проживає? Так само не знає ніхто й речей Божих, окрім Духа Божого. 

 А ми прийняли духа не світу, але Духа, що з Бога, щоб знати про речі, від Бога даровані нам, 

 що й говоримо не вивченими словами людської мудрости, але вивченими від Духа Святого, порівнюючи духовне до духовного. 

 А людина тілесна не приймає речей, що від Божого Духа, бо їй це глупота, і вона зрозуміти їх не може, бо вони розуміються тільки духовно. 

 Духовна ж людина судить усе, а її судити не може ніхто. 

 Бо хто розум Господній пізнав, який би його міг навчати? А ми маємо розум Христів!